Про нас

Історія освіти в Новоаврамівці має досить глибоке коріння і давні та славні традиції. Так Новоаврамівське початкове народне училище і церковно-приходська 3-класна школа були відкриті тут ще в другій чверті ХІХ століття.

Приходська школа, відкрита у 1840 році, була однією з шести, відкритих тоді в Хорольському повіті. В школі та училищі навчалося разом 76 учнів. Навчання проводили 4 учителі та священник.

У роки буржуазних реформ 60-70-х років ХІХ століття сталися зміни і в освіті. У 1869 році на базі народного училища було організовано спочатку трикласну, а з початку ХХ століття чотирикласну земську школу.

В обох школах тоді навчалося трохи більш 100 дітей. Спочатку земства брали на себе частину витрат по утриманню шкіл, а більшу частину витрат несло населення тих шкіл, які обслуговувалися школою. Тільки в 90-х роках земство взяло на себе витрати по утриманню вчителів, а на початку ХХ століття – всі витрати.

Першою книгою для читання в учнів земської школи була «Вешние всходы» Тихомирова російською мовою. Циркуляром міністра освіти Валуєва ще в 1863 році було заборонено викладання і друкування книг рідною мовою в Україні з тієї причини, що нібито особливої української мови немає, не було і не може бути.

Випускники Новоаврамівської земської школи зберегли теплі спогади про вчителя земської школи М. Бову, вчительку Вовк.

У 1898 році під наглядом Хорольського повітового земства було збудовано шкільний будинок із 7 кімнат під залізним дахом. Деякі з цих кімнат призначалися під житло для вчителів. Та це приміщення не могло задовольнити потреб села. Вже в 1908 році попечитель Новоаврамівської школи писав до Хорольського земства: «Дом этот весьма неудобен для обучения. Классы очень малы. В них могут поместиться 40 мальчиков из 84. Остальные по несколько часов стоят на ногах. Окна очень малы и в пасмурные дни нельзя читать. В доме очень холодно и сыро, в классах все сидят в шубах.»

Та все ж діти прагнули до знань, навіть в таких умовах, і в 1912 році дві церковно-приходські школи та одна земська діяли в Новоаврамівці, Попівці та Малій Попівці. У 1914 році в Новоаврамівській школі було 110  учнів, у 1916 – 120 (з них  5 дівчат).

У 1917 – 1920 роках державою прокотилася Українська національна ревлюція одна влада змінювала іншу, в країні поширювалася голод, розруха, хаос. Та навіть у ці складні часи, коли, здавалося, було не до навчання, тут продовжував жевріти вогник освіти. Відомо, що в 1918 році в селі працювала гімназія.

У 20-х роках ХХ століття в Новоаврамівці проводилась кампанія з ліквідації неписьменності, під гаслом: «Кожен письменний повинен навчити одного неписьменного».  Провідна роль у  цій кампанії, звичайно, належала Новоаврамівській семирічній школі, її вчителяи та учням. Одним із учителів, задіяних у цій кампанії,  був Никифір Гуртовий.

У 1934 році Новоаврамівську семирічку закінчило 65 осіб. У цьому ж році, враховуючи географічне  розташування села, освітні тардиції та навчально-матеріальну базу школи,  Новоаврамівську семирічну школу було реорганізовано в одну з перших в районі 10-річок. У 1935 році тут навчалося 442 учні, з них 2013 дівчаток.

У 1938 році в школі відбувся перший випуск 13 юнаків і дівчат з середньою освітою. Протягом 1939 – 1941 років щорічно школу закінчували по 39 – 40 десятикласників. Слід відмітити, що в деякі періоди школу відвідували учні майже з двох десятків сіл: Грушино, Ковалів, Мелюшок, Стайок, Ульянівки, Староаврамівки, Бутівців, Орликівщини, Новоіванівки, Вербино, Трубайців, Ялосовецького, Лагодівки, Великої та Малої Попівки.

В роки окупації навчання в школі на деякий час припинилося, та відновлення школи почалося одразу ж після визволення. Після закінчення ІІ світової війни Новоаврамівську середню школу закінчили і одержали атестат зрілості 786 осіб, а семирічну освіту одержали 503 учні. Вже в 1952 році в школі навчалося 540 дітей.

У кінці 50-х років (1958–1959) при школі було утворено учнівську  виробничу бригаду, яка в 1979 році за високі врожаї овочів та профорієнтаційну роботу стала учасником ВДНГ СРСР. 10 членів бригади отримали посвідчення учасників виставки, 3 медалі юного учасника, а керівник бригади Л. І. Мошинська нагороджена бронзовою медаллю учасника ВДНГ.

У 1957 році було відкрито сучасне приміщення школи, збудоване за кошти  місцевого колгоспу «Червона Зірка».

У 60 – 70-х роках щороку господарство виділяло по 2 – 3 тисячі карбованців для зміцнення навчально-матеріальної бази кабінетів.

90-ті роки стали для школи, як і для всієї країни, роками випробувань. Затяжні економічні реформи, політичні зміни в суспільстві і, як наслідок, політична та економічна криза призвела до збідніння місцевого господарства, батьків, вчителів. У цей час школа, майже повністю, трималася на ентузіазмі педагогічного, батьківського та учнівського колективів.

Всупереч усьому, вдалося не лише зберегти матеріальну базу школи, а й поповнити її та зберегти традиції однієї з кращих шкіл в районі.

24 серпня 2003 року, до 12-ї річниці незалежності України, в школі відбулася подія, про яку, мабуть, мріяло не одне покоління учнів та вчителів – до школи підведено природний газ та відкрито автономну газову котельню.

18 червня 2004 року рішенням сесії № 187 Хорольської районної ради, з ініціативи директора Коротича Леоніда Прокоповича,  Новоаврамівській школі було надано статус першої в районі сільської гімназії. 12 листопада 2004 року з нагоди 135-ї річниці відкриття першої школи в Новоаврамівці, 70-ї річниці відкриття середньої школи відбулася урочиста презентація Новоаврамівської гімназії.

У 2006 році гімназія поповнилася учнями Попівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів. Ще у 1953 році, коли  було об’єднано села Новоаврамівка, Попівка та Мала Попівка в один колгосп «Червона Зірка» з центром у Новоаврамівці, на території колгоспу почали діяти  дві школи.

У 2015 році гімназія відсвяткувала своє перше 10-річчя.

Кожне покоління випускників Новоаврамівської школи пишається директорами: Руденком О. М., Сиротіним І. М., Ярмолою Г. П., Коротичем Л. П. (відмінник освіти України, Заслужений вчитель України), Кривоштою О. О. (відмінник освіти, учитель-методист),  Руденком Л.О., Романовим О.А., Звірко Л. М.

Із вдячністю випускники згадують своїх учителів і наставників:       

Могиленка Ф. О. учителя історії, який на громадських засадах 1959 року створив перший на Полтавщині народний історичний музей. Був постійним активним учасником громадського життя школи. Мав багато грамот, подяк, йому присвоєно звання "Старший учитель", "Ветеран праці". Федір Онисимович був директором створеного ним музею, у якому працював до останніх років життя.;

Тура К. С., який був одним з кращих вчителів математики Хорольського району. Із року в рік Кость Семенович забезпечував глибокі та міцні знання учнів, тісно і творчо пов’язував матеріал уроків із життям, навчав учнів самостійно і творчо мислити, багато років очолював шкільне методичне об’єднання учителів математики  і фізики, був членом товариства «Знання», мав заслужений авторитет серед педагогів, батьків та учнів. Довгий час був головою районного методичного об’єднання учителів математики, очолював районну комісію з перевірки екзаменаційних робіт з математики претендентів на Золоту і Срібну медаль. Відмінник народної освіти УРСР, відмінник народної освіти СРСР;

Годзь В. Д., яка з 1967  до 1994 року  ( до часу виходу на пенсію за станом здоров’я)  працювала учителем історії у Новоаврамівській середній школі,  старший учитель, відмінник народної освіти (1982), учитель-методист (1990);

Волошин М. П., учителя математики, яка протягом багатьох років очолювала районне методичне   об’єднання   вчителів   математики.  ЇЇ учні – постійні призери обласних та республіканських олімпіад з математики. 1986 року Марії Петрівні присвоєно звання «Учитель-методист». Нагороджена грамотою Міністерства освіти УРСР (1987), грамотою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР (1987);

 Мошинську Л. І., яка працювала в Новоаврамівській середній школі учителем біології, заступником директора з виробничого навчання, з 1981 року – заступником директора з навчально-виховної роботи. Нагороджена грамотами районного та обласного рівня, грамотами Міністерства освіти України. 1985 року нагороджена значком «Відмінник народної освіти України», 1993 року присвоєно звання «Старший учитель». Керувала районним методичним об’єднанням учителів трудового навчання.

У пам’яті випускників Новоаврамівської школи завжди будуть їхні  учителі, які залишили в кожному учневі частинку своєї душі.

У різні часи у школі працювали учительські подружжя. Це Приходько Валентин Панасович та Марія Петрівна, Волошин Лідія  Петрівна та Григорій Макарович,  Лєбєдєв Володимир Дмитрович та Єфанова Зінаїда Петрівна, Рубан Василь Маркович і Ганна Олександрівна, Голян Іван Тимофійович та Наталія Костівна, Кривошта Олександр Олександрович та Ольга Григорівна, Димитров Володимир Пилипович та Надія Андріївна.

В історії Новоаврамівської школи є також учительські династії. Це Руденко О. М. та Руденко Л. О., Домненко Н. Ф. та Гавриленко В. В., Тимошенко В. І. та Кузьменко О. С.

Новоаврамівська школа горда своїми вихованцями: генерал-майор  Чорненький М. Н.;  Герой Соціалістичної Праці Мовчан І. М.; генерал Тур М. С.; Заслужений працівник сільського господарства України  Годзь В. О.; випускник Вищої академії вищого генерального складу, кандидат військових наук, полковник Годзь С. В.; полковник Барило М. К. (командуючий кінним полком, підпорядкованим Міністерству оборони та Міністерству кінематографу СРСР, що брав участь у зйомках історичних кінокартин);  директор Лубенської фармацевтичної фабрики Безкоровайний М. Г.;  Іващенко Г. А. – директор заповідника, старший науковий співробітник Інституту ботаніки Академії Наук Казахстану;  Сулим І. Я. —  кандидат хімічних наук за спеціальністю «Фізика і хімія поверхні», займає посаду старшого наукового співробітника, завідуюча відділу аспірантури в Інституті хімії поверхні ім. О. О. Чуйка Національної академії наук України. У 2006 році переможець конкурсу на здобуття стипендії Президії національної академії наук України для молодих вчених, у 2010 – стипендії Президента України, а також стипендії Вишеградського фонду (вересень 2013 – червень 2014, проект “Hybrid polydimethylsiloxane - modified silicas materials as protective coatings: structural and hydrophobic –  hydrophilic properties”); Димитрова В. В. — доктор наук, науковець в галузі інформації та комунікації університету Ліон – 2 (Франція), викладач цього ж університету; Димитрова Л. В. —  кандидат біологічних наук, науковий співробітник Швейцарського федерального інституту досліджень снігу, лісу та ландшафтів, автор 60 наукових публікацій.

   З 01 вересня 2018 року  в рамках освітньої реформи було створено Опорну школу на базі Новоаврамівської гімназії та дві філії опорної школи в с. Ковалі та с. Грушине.